Уныние - великий грех.

Спонсор форума
Изображение

Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 25 окт 2018, 20:55

Молодята йшли по селі, щиро віталися з земляками, а люди відповідали їм тим самим. Їм раді були навіть румуни, що добре пам'ятали, як вони гарно потанцювали на весіллі, на чистенькому подвір'ї посипаному жовтим піском і могрич, що приніс Степан після весілля. Вже за дідом Бенедьом дорога на Горанку(колись тут згоріла вся вулиця) пішла догори, а вже коли вийшли на рівне. почувся спів що доносився явно-славно з дядькового обісття.
Ворота на подвір'я були відкриті. В нашому селі їх тримають так в двох дуже різних, протилежних випадках; або весілля, або похорон. Дядько Олександр порушив традицію і відкрив браму на Ільї. В дворі була переважно молодь, в основному хлопці. Тільки Лєнка літала по межи них в гарні вишиті сорочці, а на голові мідний обруч з дукатами та маленькими колечками до яких чіплялись різно кольорові лєнти (обруч колись привіз з 1-шої Світової Олександр). Сєню і Стьопу обступили зі всіх боків хлопці, та мала Лєнка знайшла щілину в тісному кільці і появилась перед ними наче з під землі.
- О Господи! Яка ж ти гарна сьогодні! Не пойму, що це у вас сьогодні, в Гилька іменини, чи може тебе заміж видають.
- Видають, видають...думаєш лиш ти можеш женитись - вона кинула, не зовсім дружелюбний погляд на Сєню і щезла так само як і появилась.
- А де ж іменинник? - запитала Сєня в Гріші Гилькового брата.
- Зараз появиться. Він мусить свою місію виконати, ... ну воду замутити - пояснив Гриць ніяковіючи.
А Ілля....?! Ілля мусив повідомити людей що зібрались біля ставу. Почав з водопою де дно було пісчане і плавно похиле. Тут купалися діти які ще тільки вчились плавати, або не вміли зовсім, зараз вони на березі грались у що хто вмів; "в ножика", "в ґили", "в цурки". Гилько прибіг і став посеред дітей.
- Ану шпана, слухай сюди! Знаєте як мене звати?
Всі дружно зарепетували.
- Гилько!
- Тоді так голопузі, Поскидали всі штанята під ось цю вербу і бігом купатись, всім! ... Бо через два-три часа прийду у воду пісяти.
Діти з радістью послухали Гилька і дружно, голяка, всі кинулись у воду.
Гилько відчував себе пророком Іллійою, задоволено помахав дітям рукою і побіг на греблю.
Коло мосту публіка була різношерстна, як завжди більше дітвори, але і дорослих було не мало. Біля заставків, на кам'яних биках, на кригостримі, кругом купались дорослі і діти. Ілька хтось замітив з далеку і голосно ніби попереджав від не безпеки, закричав.
- Народ! Швидко в воду , он Гилько Олександрів біжить, на ходу штани скидає, зараз точно у воду буде с...и!
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 25 окт 2018, 20:55

Гилько прибіг до заставків видерся на один із слупів, що на них тримаються заставкові барани, підняв руку і об'явив.
- Дорогі односельці! Маєте ще дві-три годиини щоб змити всі свої гріхи, тому всі разом, як то кажуть "ХОРОМ" не гаючи часу, окуніться в "оні" води Іордану! ...А я далі.... - Далі скочив із слупка і до примарії, тут він збавив хід, йшов спокійно і на ґанку побачив дядька Назара, шо сидів сонний на лавочці.
- Дядьку - покликав не голосно.
Дядько почув, піднявся і вийшов за фіртку до Ільї.
- Шо таке? Я ж казав шо не прийду, діжурство маю, - сонно позіхав поліцай.
- Та я не за цим прийшов.... ...Ви своїм румунам скажіть, нехай підуть в ставок пархи змиють, бо завтра можна буде митись тільки в кориті. Сьогодні не їхнє - моє право! Право... у воду попісяти. ...Та й ви дядьку, найдіт минутку....гріхи змийте! Не мішало б!
Ілья ішов далі і думав; "Цему шось так поможе, як мертвому кадило! Дивиця як баран на нові ворота і вухами хлопає".
Вже на городах, біля Вербляновичової кладки, побачив Параску, ця старша дівка мала шо змивати, шо від наших, шо від не наших. Вона зараз сиділа по пояс у воді і намилювала руки та по під руками собачим милом.
- А це чого лиш по пояс, Параско? - стара дєва занурилась по самий писок - ... ага, от тепер я бачу шо тебе і вище пояса цюлюють, ... а то зразу подумав шо низ гріхів більше має.
Параска обізвала Гилька "дурний віхор" і він далі полетів стежкою по при воду.
У Кифора Подольського від хати до кладки над ставом, була не стежка а битий шлях, він із своїми синами Федькою і Тимохою, топтали її від ранкової зорі до вечірньої, правда якщо мали на це час. От і зараз на кладці яка з на метрів 5-ть вилітала в ставок над водою, вони були всі в трьох. Малий Тіма майже голий,Федя парубчак, в домотканих штанах зафарбованих бузиною і вбраний по св'ятковому Кифір. Кифір чоловік не поганий, правда мав дві вади, перша по здоров'ю, друга по манері, характеру чи привичці, як хочте так і розумійте.
По здоров'ю? Колись на валці лісу, не вдачно впало дерево, впало йому на ногу. Нога зрослась та не правильно, храмає чоловік до тепер. По манєрі? Коли щось розказував, де треба і не треба вживав слово "мать", просте слово мать, стало словом - паразитом. Ну от нариклад так.
"Федя мій "мать" хлопець не плохий, ... всьо дома роби. Тата, маму слухає,...та буває "мать" впертий, захотів "мать"цика ... от дай йому "мать"цика. Просив я його, "мать" кладем гроші до купки, купимо "мать" коровку! Нє, він найшов десь в Лугах цего "мать" цика (мотопед) якогось старого , "мать" три дні справляє, пів часа їде. І виходи "мать" так, шо один до ліса. другий "мать" до біса! Я корову, він "мать"цика. Я січкарню, а він "мать"часті. Я "мать" сіна, а він "мать"бензіна!"
От через це слово його так і називали: "Пішов мать додому. Погнав мать крову. Мав би "мать" зараз прийти."
Зараз Гилько замітив що Кифір прийшов від когось "мать" з гостів, ним "мать" аж трохи похитувало.Зараз він стояв на самому краю на куточку кладки нагнутий, з вудочкою в руці, яку витягнув на всю довжину (щоб дальше закинути гачок з поплавком), похитуючись на вітрі. уважно дивився на поплавок. Гилько якусь хвилину з азартом рибалки стежив за тим що коїться на кладці. В лівій руці Кифір тримав вудочку, а праву різко підняв догори(команда тиша), поплавок два рази смикнувся, ліг на воду. а потім різко пропав. Кифір смикнув вудилище яке вигнулось як поганий лук і над водою показалась рибина.
Підпилий Кифір зарепетував.
- Фе.."мать!" "Мать", "мать"-карась! - Кифір хотів повернутись до своїх синів. крутнувся на ліві нозі, .... а права пішла по за кладку...
- Мать, кара...сь, - це закінчення "сь" булькнуло в "оні води Іордану" разом з Кифором, Вода в кінці кладки сягала йому майже до шиї.
- Фе...Федя! Тримай вудку, там є той, як його "мать-карась!"
Федя схватив вудилище і в натяжку по при кладку витяг рибку на самий берег, а Кифір на берег вийшов також по при кладку тільки з другого боку. З чуприни, з сорочки , штанів і рукавів стікала вода, та Кифір зразу цього не бачив, він гладив мокрим рукавом Федю по голові.
- Молодчина ти в мене синку! Таке удвох ми сила...і..мать-карась наш... - аж тепер він подивився на себе.
- Казала баба чоботи й штани зняти....а зараз буде... "мать" пилюля!
Цю історію розказав Гилько вже в себе на подвір'ї всім кому прийшлось так довго його чекати. Слухали, сміялись і з цього дня Мать-Кифір, для всіх став Мать-Карасем.
В воєнні роки, за столом не було так аж дуже догодно та ситно, зато дружньо та через сльозу весело, за столом молодь забувала за війну. Разом з бритавськими хлопцями сидів румун Лучано. він після одної бійки(льодове побоїще) зробився своїм хлопцем і тягнувся чомусь більше до наших як до румунів. Гострі на язик Олександрові хлопці всерівно, не зло, не ядовито, підсмішкувались над вайлуватим Лучаном і грозились оженити його на шустрі та спритні Галатеї, на яку румун боявся очі підняти.
Вийшли з-за столу, більшість хлопців закурили тютюн-самосадик, а Лучано всіх вгощав "sigareti Doina" яких стало на півтори разу.
Хлопці прощались з привітним дядьком Олександром наче з своїм товаришем, а з тіткою Килиною (Гилькова мама) підчеркнуто ввічливо, а вона. завжди надута, майже їм не відповідала.
Ватага вийшла на дорогу, розтяглась шеренгою від паркана до паркана, позакидали руки один одному на плечі і загарланили модну на той час пісню. Пісня зародилася на Далекому Сході. в останні дні громадянської війни, в полум'ї партизанських боїв. Народжену під Волочаєвськом і Спаськом пісню співав ввесь обдурений трудовий народ з уст в уста з берегів Амуру, вона долетіла сюди до Дніпра, Дністра і Бугу, а її гарні слова і мотив під марш, продовжували дурити народ, який співав і вірив у кожне брехливе "русское слово!"
...партизанские отряды занимают города!
Проходили по при Чорного. Прокіп сидів, в селянські одежі, коло воріт на лавці з сином Іваном. Хлопці п'яно і не дружелюбно віталися з ним, хтось навіть гикнув "Zi Gail". Поліцай вловив момент коли Стьопа, що з Сєньою йшли по заду, подивився в його бік, дав знак, мол підійди. Степан більше за всіх хлопців знав, як не офіційно Прокіп працює на партизанів, а вірніше на село, для його відносного спокою.
- Добрий день дядьку! Шо хотіли?
Чорний, тихо, щоб не чули решта хлопців.
- Придивись сьогодні за ними, щоб чогось не вчудили, п'яні всі. Думаю шо чудити краще тверезим. Зрозумів?
- Зрозумів, я трохи їх розсортую; один п'яний , один тверезий, і по двох додому на сіно. Від Сандіка спустились в низ до бані, не п'ющий Гилько після випитої штрафної, окосів до ручки, з центру ширенги він рвався з рук Майбороди і Лучана і кричав на всю Горанку і Козіків яр.
- Всьо починаю сцяти з Марценюкової криниці! Від сьогодні ні купатись ні, навіть пити вводу забороняю. Горілку пийте!!-Хлопці почули про горілку і загарланили знову.
Пили Горілку, пили налівку,
Щей мед будем питьь.
А хто з нас братья, буде сміяться,
Того будем бить!
А далі по греблі до мосту. На греблі пісня різко помінялась на іншу.
В кінці греблі, шумлять верби
На мості дітей вже майже не було. Купались тільки дорослі парубки, та чоловіки. Не далеко під вербами сиділи дівчата, які також хотіли змити свої гріхи, але чекали поки настане ніч і дась їм дозвіл.
А Гилько кричав на пів села.
- Ану бігом, хто ще не змив свої гріхи, мерщій у воду, - він скинув сорочку, запутався в штанах і мало що не впав з "бика" у воду. - Мать стоп! Не падати,...Бо получиться "мать-карась,"
В цей момент Стьопа жестом дав команду хлопцям. П'яна ватага підхопила Гилька за руки, за ноги і майже з середини мосту махнула ним три рази. ....Високо через заставки полетів іменинник, в повітрі Ілья викручував руками і ногами як на "лісапеті" і пірнув у воду точно в самім центрі трикутника, який весною стримував кригу і захищав заставки від холодної, гострої криги.


Взято з
https://www.facebook.com/groups/1826612 ... &ref=notif
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16




Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 23 ноя 2018, 14:17

Подарунок з Італії.

Дощик шепче за вiкном,
як то кажуть:- " фреско",
А, я пишу, люди добрi, для вас гумореску...

Знаю толк в кулiнарii
- газдиня учена,
Та, в Iталiї збагнула,
що, в кухнi зелена...

Тут вареникiв в недiлю,
Жiночки не знають,
Всмажать м'яса, зварять суго,
Та й вiдпочивають!

Довго живуть iталiйцi,
хоч, їдять порядно,
Проти наших украiнцiв,
- дуууже травояднi!
Тиху мають всi натуру,
Та здоровi нерви,
Люблять трави та вердуру ,
Тонно iз консерви...

Зрозумiла, що в їx кухнi,
Нiби приведена,
Дивлюсь дивно на карчофлi,
ще й якась реп'ена...

А, як б'eтолу уздpiла,
як тото купують?
В нас в селi, таким же кормом,
Лиш качок годують...

Не могла, тi трави їсти,
Менi, як полова,
В нас того, нiхто не їсть,
Хiба лиш, корова...

Як, зварила перший раз,
Пасту мiнестроне,
То, клювала по тарели,
Так, ніби ворона...

Ой не мила та трава,
Хотiла бараболi,
Або, наших голубчикiв,
Наїстись доволi...

Варю те, що дiдо просить,
Фазджолi, лiндики,
Вiн так хлебче, роблю вид,
Нiби й ми не дикi...

Iталiйцi дуже люблять,
Ще їсти пiзелi,
Мають силу та й лiтають,
Як, отi газелi...

Тяжкойшла менi трава,
Топилась, як свiчка,
Та, впроваджувать почала,
Й те, що в наших звичках...

-"Ось оладкiв покуштуйте,
Украiнська кухня".
Дiд, як вчув що украiнська,
Навiть не понюхав...

Зготувала я старому,
Дерунiв iз м'ясом,
Ще грибочками полила,
Зелень до прикраси

Запросила я сеньора,
Й помагаю сiсти
Кажу, що французька кухня,-
Починає їсти...
Так, мотав тi деруни,
Мiй старий дєдулька,
Аж, у дiда на чолi,
Появились бульки...

Так, потроху нашу кухню,
Як, дитинi вводжу,
Бо, на тiй, однiй вердурi,
Я жити не можу...

Все, це жарти, як серйозно,
Чесно подивитись,
Як здоров'я шанувати.
Треба в них повчитись.
Звиклося до всього з часом,
Варю макарони,
Тай, радiю, як дiд каже:-
- "Готуй мiнестроне!"

Певне буду б'етолу,
Вдома я садити,
Бо, без тої бураченки,
Вже, не зможу жити...

Бо, нiкому не вдавалось,
Лиш, отiй вердурi,
Так, покращить моi форми,
Й пiдтягнуть фiгуру!!!
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 18 дек 2018, 22:24

Так і Новий рік можна проспати.

https://www.facebook.com/10000522583238 ... 953784789/
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 21 дек 2018, 10:58

Може комусь прийдеться до душі.


https://www.facebook.com/maxim.milenko/ ... 985070487/
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: Уныние - великий грех.

Сообщение Владимир 61 » 04 фев 2019, 11:40

ЯК ВУЙКО МІСЬ БУВ МИСЛИВЦЕМ,
Чиста біда з бабов..Ади надивисі того (Світського житє)З Катеринов Осадчув.Напридумує собі шос.Каже Міхайле! Купи мені шубу! А найго шлях трафит ..Ти бабо чисто здуріла чи,як? Ну а я відкі тобі взму ту шубу..Шей каже хочу натуральну,--я гімно носити не буду..І дзюбая,і капає на мозок..Уже і бив,і кричав,ніц не помагає…Ади понавідумуют тих передач про моду.а чоловіки спокою не мают..Але якос я вночи пробудивсі,і стрільнула мені ідея…Мені все серед ночи файні ідеї приході..Ну, а я,шо не хлоп?Я не можу своїй жінці достати шубу.?Ну,як не шубу то хоть шкіру на шубу..Рано бігом біжу до кума…Кажу куме!Ваші жінка мая шубу?Кум каже нє!Ви знайте кажу куме,як би то файно було,якби наші жінки вбралисі в шуби ,шей натуральні і пішли до церкви…Кум сі подивив на мене,похмільними очима тай каже----Я не разумію куда ви клоните.Відкі шуби мают бути в наших жінок.?Йой куме які ви тупі,але я вам поясню,дєкуйте богови.шо ви майте такого кума, як я.Дивітсі і слухайте уважно….Ми живем не далеко від гір….В Горах є ведмеді,ведмеді зараз зимов в берлозі сплє,і лабу сцут..У мене є обріз.Будете подільником?...Та я не знаю..Три літри горівки берем з собов і дві п*єм дома….Коли йдем.?
То треба підготуватисі справа не легка.Це вам не щурів в стайни ловити,як уб*ям хоть одного ведмеді то з одної шкіри дві шуби буде..Моя Гані хоть баба видна,а ваші Гафія,як граблі..
Короче готувалисі ми,як на войну…Набрали тушонок,сірників горючого,як без цего.без цего кум не піде..У п*єтницу зрані,рушієм..Ганька каже---Куда це ти Міхайле зібравсі з цим піяком.? Мовчи бабо дурна,я добидчик,Їду тобі шубу добувати,головиха мая норкову,а ти будеш мати ше з крутішого звіра.Йой Міхайле вважєй бо ти вічно ,шос знайдеш на свою..крижі.Іди бим тебе не видів,не каркай на дорогу..І дивисі по селі не ляпай.бо позавидуют тай справа зірвесі…Обріз замотав в катрани і поклав на самий спід ругзака…Добралисі ми файно,поїздом з Городенки до Коломиї,потім до Ворохти.Війшли з поїзда кругом краса,гори чисте повітрі,гудє бензопили..Спитали якогос гуцула,де ввас водісі ведмеді?А він каже хлопці в нас тут ввечір,як понапиваютсі то всі,як ведмеді…Але якшо вам треба справжного ведмеді ,того вуйка з лісу ,то вам треба йти аж за ту гору,потім в долину,і ше раз в гору…Там під вівернутув старов смереков є барлога і ведмідь спит…А нашо вам ведмеді хлопці?..
Ми журналісти ,і хочем в него інтерв*ю взєти…Бувайте здорові вуйку.! Ідіт здорові хлопці,але дивітсі шоби вам чєсом сніг падав на чоло і не топивсі.Шо?Шо?..Щісливої дороги, ведмедеви вітанні від вуйка Йвана…На тім сі розійшли .А ми з кумом зачєлисі дерти в гору.погода файна,морозец бере.До вечора перейшли гору.Розклали табір.Віпили,з*їли по тушонці.В ночи дуже вили вовки.то ми сі з кумом тулилисі один до одного,як закохані в першу шлюбну ніч.В ночи я думав,шо коло Ганьки тай три рази сплячий закідав на кума ногу..Кум боронивсі.На ранок троха тріслисі,але встали,віпили для согріву і рушили .Дес за паров годин,дійшли ми до того місці..Дійсно не збрихав гуцул..Є повалена смерека,і барлога під нев.Звіддти йде пара,і всередині чути,як хропе ведмідь…Подивилисі ми з кумом один на одного.Віпили з фляги для сміливости..Кажу---куме !Я стаю тут перед барлогом,з обрізом…Ваша задачі віманити ведмеді з барлоги…А як я буду його віманчувати? Куме чо ви тупите?Таже візміт патик тай поштуркайте..А потім відбігайте , за вами вібігая ведмідь я стрилєю і всьо...Поняли? Та поняв лиш ви стрілєйти добре і у ведмеді а не в мене…Куме в мне глаз алмаз.Не терендіт бо ше треба ,шкіру знего здерти і до дому добратисі.Кум зачєв штуркати..Дюхав.дюхав,аж за десєтим разом попав,або в око,або в ше якес болюче місце ,але ведміть так зарикав шо гори здригулисі,..Я зразу вчув запах..кума..Той запах навіть перебив запах ведмеді.Розсунулосі ріщі і звіддти показаласі величезна голова.Тепер кум учув мій запах,а потім крикнув куме стрілєйти.Я натиснув на курок,шос клацнуло,і ні диму ні кадила осєчка…Тепер ми з кумом обмінялисі запахами,аж ведмідь скрививсі ,але від цего він не передумав блище знайомитисі з нами. блище .Зарикав, ше раз і зачєв вілазєти з берлоги..Я знав,шо кум добре бігав у школі,но не думав, шо аж такі так,а ше не думав ,шо можу йго передогнати в горб.Але коли я пообзиравсі на зад, то поняв,шо ведмідь тренірувавсі тоже не один день.Кум перший скочив на смереку,а я на другу.У мене з страху віросли нігті,і я дерсі,як білка.Кум віліз вище від мене.Бо в него вища смерека..Ведмідь зразу кинувсі до мої смерекі і зачєв лізти до мене,але йому ніяк не віходило,бо стовбур підомнов був чисто мокрий, то він сі сунув.Потім він взєвсі до кумової смерекі .А кум як назло був вбраний в брезентові штани,то волога не просочуваласі через них ,то ведмідь доліз до кума і втрутив його з смерекі.Кум упав пляцком певне з страху зумлів або прикинувсі мертвим..Ведмідь кинувсі до него але коли понюхав то скрививсі зачєв пчєхати.То захисний запах кум відав такий ,шо я вчув на смереці.Накидав ведмідь на кума ріщі і снігу..Припорпав би не смерділо.І знов взєвсі до мої смереки..Дєкувати богові,шо я добре попив..,перед охотов.З мене файно виділяласі захисна рідина і ведмідь сунувсі..З декілька підходів він сі змучив .навалив на кума купу,а купа була дай боже бо ведмідь ,ше з осени не йшов на двір..Тай пішов звідки прийшов…Кєшко було відорвати пальці від смереки,бо загнав їх аж під кору.Але дес. Через годину я зліз.Відпорпав кума.Відтер снігом.Лишилисі ми без нічого всьо коло барлоги погубили..Може вернетисі куме.?А йдіт ви на дітчу маму,я вже штуркав….Куме а чо ви так воняли?Та то я з злости.А ви думайте від вас пахло.Йой зачєли ми іти,лізти .мокрі, голодні,підерті ледвим дойшли до полянки а там копиці сіна.Йой куме,давайте залізимо в сіно тай погріємсі троха?Залізли гріємсі…Дивлюсі кум закурив..Кажу куме не куріт в сіні.А то шо моя сіно.!Йой куме горимо.!Копиці сі ймила, і вбранє на нас сі ймило, качеїмсі поземли..Але дивимсі з гори біжє люди з патиками,кажу хто це куме?Та це певно люди біжє сі гріти,ади,як сіно файно горит..Йой як ті люди прибігли до нас,як зачєли сі гріти.Як зачєли нами сі кішити,кажут а ви курва за шо нам сіно спалили.?
Я не знаю,як кум,але я давно такий битий не був.Гнали вони нас певно паров кілометрів.І паров раз доганяли і сі гріли.
Через П*єть днів,ми такі добралисі додому.Обгорені,Обкоцані кум шей обморозив вуха.Прийшли серед ночи.Гані не впізнала і не пустила до хати.Кумова жінка тоже.Ночували в стайни.На ранок ,ше вдосвіта ,Ганька не роздивиласі,Думала,шо то злодії зайшли корову красти…Дала мені шуфлев по чолі,а кумови,забила гралі в ногу…
Відійшов я….Жию… Лиш селом не можу перейти,бо всі сі питают---А де шуба Міхайле?Та малпа всім розляпала..Най ходе тепер у куфайці.Я її дам Світське життя…Лиш би вже той ведмідь перестав снитисі і ті гуцули…
Підслухав Р.ДРОНЮК.
Владимир 61
 
Сообщений: 4839
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16


Пред.След.

Вернуться в Барахолка

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: Владимир 61 и гости: 2