А поговорить...

Спонсор форума
Изображение

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 13 апр 2020, 22:34

Лариса Зозуля
Адміністратор · 4 квітня о 07:09
Ещё раз подробнее о том, что можно применять в борьбе с вирусами из фитотерапии.

Есть растения, которые способны блокировать вирусы и их репродукции. Есть те, что способны проникнуть в клетку, в отличие от антибиотиков, которые используют для уничтожения бактерий в межклеточном пространстве. Впрочем, здесь стоит напомнить, что это не рекомендации ВОЗ, а всего лишь некоторый опыт травников и особенности растений.

Для начала, нужно упомянуть, что у вируса есть три стадии:
Первая - прилипания к клетке, после чего проникает в нее
Вторая - заражает клетку - изменяя её генетически (как компьютерный вирус)
Третья - размножение вируса и его распространение.

На ПЕРВОМ этапе, кроме здоровых лейкоцитов (наши клетки иммунитета, который само собой нужно укреплять постоянно), нам в помощь растения которые могут менять, укреплять мембрану клетки (поверхность), чтобы помешать проникновению вируса.
Это Тритерпеновые сапонины, именно они связываясь с холестерином мембраны изменяют ее, делая как броню от вируса. По крайней мере, затрудняют проход.
Нам в помощь:
Женьшень
Трутовики (чага)
Белоголовник
Календула лекарственная
Солодка
Берёза
Лещина
Ольха
Морской огурец

На ВТОРОМ этапе заражения, когда вирус всё же уже в клетке и начинает клонироваться, нужны те растения, в которых есть соединения, которые способны подавить, остановить, репродукцию вирусов.
Природа нам предлагает для этого:

Лютеолин - соединение, которое оказывает антивирусное, противовоспалительное,
и иммуномодулирующее действие.
Вот несколько растений в которых есть лютеолин:
Прежде всего Тимьян - чабрец
И затем уже:
Мята
Белоголовник
Душица
Черноголовка
Розмарин

Кверцетин - это сильнейший антиоксидант, блокирует свободные радикалы, восстанавливает ткани и повреждённые ДНК.
И вот такие растения содержат кверцетин:
Прежде всего Любисток - сок и трава
И затем уже:
Всё семейство ЛЮТИКОВЫХ!
Липа цвет
Тмин семя
Эвкалипт лист
Черёмуха цвет
Подорожник семя
Хрен корень
Чёрная редька плод
Берёза почки
Чёрный тополь почки
Облепиха лист
Чеснок сок
Лук сок
Хвощ полевой
Дягиль корень
Чина луговая трава
Синюха голубая корень
Белоголовник корень
Сосна почки
Лиственница почки
Василёк полевой цвет
Плаун булавовидный
Боярышник цвет и лист
Так же он есть в ягоде, орехах. мёде - но уже в малом количестве.

Силимарин - это комплекс ингредиентов который присутствует у всех растений из семейства астровых.
Его получили из плодов расторопши из 7 флавоноидов и 1 флаволигнан
силибин А;
силибин В;
изосилибин А;
изосилибин В;
силикристин;
изосиликристин;
силидианин;
таксифолин.
Предотвращается высвобождение свободных радикалов, блокируются токсины, стимулируется выработка протеина.
Сюда же можно добавить корни одуванчика
корни и семена лопуха, чертополоха.

На ТРЕТЬЕМ этапе - нужно блокировать выход новых вирусов из заражённой клетки.
Он происходит 2 путями.
Первый, когда клетка разрывается, взрывается и молодые вирусы выходят из неё. Здесь ничего поделать уже нельзя - клетка погибла, но и вирусы уже не штампует.
Второй путь - молодые вирусы почкуются, а клетка штампует и штампует новые пока полностью не истощится, после чего всё равно погибает.
Здесь могут помочь галлаты - катехины - это сильные антиоксиданты - выводят свободные радикалы!

"В 1975-76 гг. группа советских учёных во главе Н.Д. Стороженко (1944 г. р.) выделила рамнезит катехина из экстракта Filipéndula. (Та́волга обыкнове́нная, или Лаба́зник обыкновенный)
Рамнезит катехина может проникать в клетку, не уничтожая её стенок."
И там уничтожать готовых к почкованию новые вирусы!
Где взять рамнезит?
Это ЧАЙ, ЯГОДЫ И КАКАО!
Лучшие чаи для этого по возрастающей: на первом месте белый, потом жёлтый, далее зелёный и уже после чёрный.
Из наших, травяных, мы можем поставить на первое место чай из: лабазника, липы, смородины (лист), кипрея, репешка (репешок тот ещё мастер пробраться в клетку и повоевать с разными вирусами) .

Ягоды и фрукты:
Земляника
Гранат
Кизил
Барбарис
Хурма
Облепиха
Смородина
Малина
Айва
Слива
Вишня
Яблоки
виноград (только тёмных сортов).

Специи: корица и гвоздика
Орехи: грецкие, миндаль

Но и все другие рекомендации, которые расписывала ранее, что делать поэтапно. В этой заметке, о том, какие растения можно использовать на разных этапах (благодарю за подборку Людмилу Машукову). Всё делать нужно в комплексе.

Берегите себя.
Желаю всем крепкого здоровья.

#травыпищаилекарь #травыпротиввируса #какбороться #вирус #коронавирус

Взято из

https://www.facebook.com/groups/1897817 ... 510784263/
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 15 апр 2020, 22:36

Максим Задорожний
Адміністратор · 9 січня
Шосте корисне насіння - це насіння коноплі.
І хоча вже писав про користь цього насіння але напишу знову. Бо корисне :)
Конопляне насіння є не найпоширенішим продуктом.
Насіння, дозрілі зовсім недавно, більше віддають в зелений колір, добре дозрілі відрізняються більш темним відтінком. При цьому один з кінчиків завжди трохи загострений — після того, як сім’я розкривається, саме з нього показується корінь. За розміром насіння можуть сильно відрізнятися — одні не перевищують 4 мм у діаметрі, інші схожі на великі горошини.
ХІМІЧНИЙ СКЛАД НАСІННЯ КОНОПЕЛЬ
Численні корисні властивості конопляного насіння легко пояснюються їх насиченим хімічним складом. У продукті присутні наступні компоненти:
мінерали — залізо, кальцій, мідь, цинк і фосфор;
елементи калій, магній, марганець, натрій, сірка і хлор;
близько 20 амінокислот, у тому числі і незамінних, які не можуть продукуватися організмом самостійно;
вітаміни групи В — від В1 і аж до В12;
вітаміни А, Е і С;
вітамін D;
білки глобулін і альбумін;
найважливіші жирні кислоти — Омега-6 і Омега-3, причому співвідношення речовин таке ж, як і в корисному риб’ячому жирі;
клітковина.
Важливо відзначити, що продукт не містить глютену, тому підходить навіть для раціону людей з харчовою алергією на клейковину. Калорійність продукту досить висока — 553 ккал на 100 гр.
Будьте здоровими!
#конопля #насіння #здорова_їжа #користь #веган #харчування

Взято з

https://www.facebook.com/groups/nature. ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 18 апр 2020, 20:08

Максим Задорожний
Адміністратор · 5 хв
Базові емоції
В основі психосоматичної теорії лежать п'ять базових емоцій:
гнів
страх
печаль
інтерес
радість.
Перші три діють на організм негативно, запускаючи механізм "стиснення" (згадайте, як стискається серце, коли ми відчуваємо страх; обривається, коли ми в гніві; згортається в калачик тіло, коли ми в печалі).
А ось емоція радості і інтересу - розширює (тіло стає легким, невагомим, окриленим, людина панує над обставинами, зростає, розвивається, творить). Але важливо навіть не це, а те, що уникнути негативних емоцій ми не в змозі. Як би не намагалися придушити свій гнів, заглушити страх, печаль або тривогу - вони все одно прориваються назовні. І це прекрасно, адже гнів - це, по суті, потужна емоція, яка змушує людину на щось зважитися, висловити все, що наболіло, спалити мости і нарешті прийняти якесь важливе рішення.
Страх запускає сценарій самозбереження, печаль дозволяє виплакати своє горе, перестраждати, дає можливість проаналізувати ситуацію, розібрати її по кісточках і по-новому поглянути на світ.
Прихильники психосоматичної теорії попереджають - небезпечні не стільки негативні емоції, скільки їх не виказування. Заглушений, пригнічений гнів переходить в образу, а вона руйнує наше тіло подібно раковій пухлини. Так чому тільки гнів, будь-яка емоція, що застрягла в нашій душі і не знайшла виходу, провокує внутрішній конфлікт, а він породжує хворобу.
Вчені підрахували, що в 32-40% випадків причиною виникнення фізичних хвороб не є віруси і бактерії, як прийнято думати, а стреси, душевні травми і внутрішні конфлікти.
#здорове_життя #думки #тіло #психосоматика #лікування #душа

Взято з

https://www.facebook.com/groups/nature. ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 20 апр 2020, 19:27

Iryna KraskoСтежити
11 год
Всякая болезнь создана самим человеком. Даже обычные врачи сейчас уже понимают, что люди сами делают себя больными.

Многие люди делают это неосознанно. (Они даже не знают, что они делают). Поэтому, когда они заболевают, они не знают, что причинило им страдание. Это воспринимается, как будто что-то выпало на их долю, а не они сами это создали.

Это происходит потому, что большинство людей вообще идут по жизни (и это касается не только вопросов здоровья) неосознанно.

Невидимая на первый взгляд правда состоит в том, что большинство людей своим беспокойством изводят себя до смерти.

Из всех форм умственной активности беспокойство является чуть ли не наихудшей — после ненависти, которая представляет собой очень саморазрушительную силу. Беспокойство бессмысленно. Это напрасная трата умственной энергии. Оно создает биохимические реакции, которые причиняют вред телу — от расстройства желудка до остановки сердца и прочих недугов.

Здоровье улучшится почти сразу же, как только прекратится беспокойство.

Беспокойство — это деятельность разума, который не осознает своей связи с Создателем.

Ненависть является самым разрушительным умственным состоянием. Она отравляет тело, и ее последствия практически необратимы.

Страх является противоположностью всего тог о, что ты собой представляешь, и поэтому обладает эффектом противодействия твоему умственному и физическому здоровью. Страх — это преувеличенное беспокойство.

Беспокойство, ненависть, страх, вместе со своими порождениями — тревожностью, горечью, нетерпимостью, корыстолюбием, недоброжелательностью, склонностью к осуждению и обвинению, —все они атакуют тело на клеточном уровне.

Невозможно сохранить тело здоровым в таких условиях.

Подобным образом, хотя и несколько в меньшей степени, тщеславие, потакание своим прихотям и алчность тоже приводят к физическим заболеваниям.

Любая болезнь первоначально создается в уме.

Нил Доналд Уолш

Взято из

https://www.facebook.com/permalink.php? ... d_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 22 апр 2020, 21:11

Atamas Natalia почувається рішуче разом із Yuliya Krasylenko.
30 березня о 16:54
Шановні колеги.

Всім відома омела біла (Viscum album) вважається безумовно шкідливою рослиною-напівпаразитом дерев, але вона також відіграє важливу роль у житті птахів. Великі куртини омели на деревах можуть надавати надійний прихисток гніздам різних видів птахів як у дикій природі, так і в урболандшафтах. Завдяки допомозі колег, бердвочерів та любителів природи ми вже зібрали дуже цікаву інформацію про випадки гніздуваня птахів у омелі, і продовжуємо це робити.
Зараз на деревах немає листя, і тому можна спостерігати випадки гніздування у омелі воронових та хижаків, а також ранніх дроздів та припутнів.

Якщо ви спостерігали наявність гнізда чи ознаки безпосереднього гніздування у куртинах омели певного виду птаха, прошу повідомити мені за адресою atamasnataly@gmail.com, або у особисті повідомлення на ФБ, або безпосередньо у коментах під цим оголошенням наступні подробиці:

1. Регіон та місцевість, де ви спостерігали гніздування птаха у куртині омели, коротко зазначити біотоп (міський парк, кладовище, сад, берег річки тощо), можна GPS координати.

2. Час спостереження та вид птаха, що гніздував, подробиці спостереження (бачили безпосередньо гніздо, неодноразово бачили птаха, що залітав до куща омели з гніздовим матеріалом у дзьобі чи проявляв інші ознаки гніздової поведінки).

3. Вид дерева та на якій приблизно висоті знаходилась куртина омели з гніздом.

4. Зазначити, на якій з куртин омели відносно інших куртин (якщо їх декілька) знаходилось гніздо (у центральній частині крони, на бічній куртині тощо).

Якщо є фото – просто супер!

Ми також продовжуємо збирати спостереження щодо годівлі птахів ягодами омели. Велика подяка всім, хто постить фото такої годівні у групах та пише повідомлення.

З повагою, Атамась Наталя.

Взято з

https://www.facebook.com/groups/flora.u ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 29 апр 2020, 11:07

Dobroslav Petko
Адміністратор · 57 хв
Насколько мы вредим березам, когда собираем у них сок?

Еще как вредим. Если сбор происходит варварскими методами (лишь бы побольше).

Во первых - сбор происходит весной, когда дерево "пробуждается ото сна", это очень уязвимый период для растения, все процессы внутри него ускоряются и налаживаются. а тут - такой стресс.

Во вторых - повреждение коры и ствола - это ходы для спор паразитических грибов, которые, проникая в древесину ствола, разрушают дерево.

В третьих - потеря сока после сбора продолжается, дерево в прямом смысле "истекает кровью" (то есть соком), а следовательно, оно не получает того питания и тех веществ, которые необходимы для раскрытия почек и роста. Отсюда замедленный рост листьев, недостаток питания, ослабление растения в целом, болезни и гибель.

Если же сбор проводится правильно и аккуратно, то это не вредит дереву. Главное соблюдать меру и аккуратность.

Если сбор сока делать правильно, то вреда никакого не будет.

При правильном сборе сока должно быть так, диаметр дерева должен быть не менее 20 см, делать отверстие до 2 см, не более, и самое главное не использовать топор, с дерева брать не более 1 литра сока. После сбора сока, обязательно в отверстие забейте чопик.

На заметку: самый вкусный сок находится в старых берёзах.

#СоветыПодариСад #ПодариПланетеСад #БерёзовыйСок #РодовоеПоместье #СборБерёзовогоСока

Взято из

https://www.facebook.com/groups/PodariS ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 17 май 2020, 21:54

Изображение


Важливо. Текст від Сергій Бутрій

"Батьки, навчіть ваших дітей відрізняти борщівник від усіх інших трав і не торкатися його шкірою, не "рубати" його палицями, не наступати на його скошені пеньки, повні отруйного соку! Розтопчіть при них один лист і дайте їм запам'ятати запах борщівника - розкажіть: якщо такий запах міцно висить в повітрі, це означає, що тут нещодавно косили борщівник, і усю поляну потрібно обійти стороною.

Кропива - чесна трава, пече відразу, про неї можете і не розповідати, вона сама навчить її уникати. Борщівник - підступний, він приємний на дотик, як мати-й-мачуха, і ароматний, як м'ята, в його заростях грати цікаво і таємничо, його стебла діти можуть використати в грі як шаблі або як дудочки, а сік в його пеньках - як зачарований, вабить дітей опустити в нього пальчики. Опік борщівником проявляється тільки через 3-7 днів від контакту з соком, і дитина не запам'ятає від якої рослини постраждала, якщо ви не розповісте їй.
При підозрі на опік борщівником потрібно негайно звернутися за медичною допомогою, а місце опіку сховати від дії сонячних променів."©
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 06 июн 2020, 17:35

Опис та характеристика рослини КЕНАФ Загальна інформаціяЯк вирощувати Переглянути інформацію щодо вирощування культури кенаф. Використовується: Волокно кенафу використовують для виготовлення мішкових тканин, а також для скатертин та килимів. Костра (деревина стебля) використовується для виготовлення паперу та картону. Насіння кенафу містять технічне масло. Стебло: Висота досягає 4-5 м. Товщина стебла біля основи - 0,8-2,5 см. Найбільш якісне волокно утворюється у стебла діаметром не більше 1,5 см. Забарвлення стебла зелене, червоне та пурпурове. На сонці зеленостебельні форми набувають червоного забарвлення і це знижує якість волокна.У стеблах кенафу міститься 16-20% волокна, в тому числі первинного - до 35%, вторинного - 65%. Вторинне волокно більш м'яке та еластичне. Коренева система: Стрижневого типу.Основна частина коренів залягає на глибині 45-50 см (окремі коріння сягають глибини 220 см). Квітки: 5-пелюсткові (діаметром 7-12 см), розташовані в пазусі листа на короткій (5-7 мм) квітконіжці. Біологічні особливості: Кенаф — самозапилювач, хоча іноді зустрічається і перехресне запилення. Формування насіння відбувається 12-15 днів, стільки ж і дозрівання. Загальна кількість насіння в коробочці при нормальному запиленні - 25 штук.Коробочка кенафу покрита жорсткими дрібними волосинами, що викликають свербіж і подразнення.Кенаф в перші 30 днів росте повільно і досягає висоти 12-15 см. Найбільш швидке зростання рослини відбувається в другий період, що триває до формування насіння. До кінця цього періоду висота кенафу досягає максимуму - 3,5-4,5 м. У подальшому ріст припиняється і формується насіння.Деталі: https://agrarii-razom.com.ua/plants/kenaf
© ІАС Аграрії разом
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 09 июн 2020, 11:58

Максим Задорожний
Адміністратор · 3 хв
Раніше редис вважався бур'яном - дрібним і гірким плодам застосування знайти не могли. Пізніше з'явилася ніжніша за смаком і велика селекція. Сьогодні редиску їдять у всьому світі, вважаючи, що вона надає неоціненну користь здоров'ю.
Різноманітність сортів цього кореня просто дивує. При погляді на коричневі, бордові, фіолетові, жовті і білі плоди уже забуваєш, що все це – редиска. Смак у всіх родичів приблизно однаковий, а ось палітру для салатів, супів і других страв вони можуть створити дуже багату. Впродовж літнього сезону можна зібрати кілька врожаїв даної культури.
До складу коренеплодів входять вітаміни С, групи В, РР, а також цілий ряд незамінних мікроелементів (фосфор, калій, ін.). Редис містить багато білка, тому може стати основною вегетаріанського раціону. Але, мабуть, головна особливість коренеплоду - це висока концентрація ефірних масел, за рахунок чого продукт набуває пікантної гірчинки і, звичайно, додаткову користь.
Але найкорисніша частина редису – це бадилля. Його подрібнюють і використовують як зелень для салатів, а також додають у супи, гарніри, варене і тушковане м’ясо. У ньому містяться усі властивості редиски у більш концентрованому вигляді. Бадилля має приємний пряний смак, що надає страві неповторний колорит.
Редис покращує травлення, тому він корисний при ожирінні, хворобах серця і судин. Не дарма його рекомендують для попередження серцево-судинних захворювань. Під час вживання редиски відбувається стимулювання виділення шлункового соку, завдяки чому травлення посилюється. Цей «розігріваючий» ефект дуже цінують у східній медицині. Вважається, що він допомагає організму довше зберегти молодість. Цей ефект досягається за допомоги впливу вітаміну С на міжклітинні мембрани: він робить їх більш проникними для усіх поживних речовин.
Клітковина, якою багатий редис, здатна виводити з організму зайвий холестерин. За кількістю клітковини він дорівнює часнику, помідорам, буряку і білокачанній капусті. Холестерин – непомітний убивця клітин судин, що призводить до їх витончення. Для запобігання цієї недуги важливо вживати в їжу редис та його найближчу рідню – редьку і ріпу.
У редисці містяться речовини, здатні стабілізувати рівень цукру в крові. У наш час зайвого вживання шкідливих продуктів це дуже важливо. А якщо в сім’ї є схильність до діабету, редис буде бажаним продуктом на столі.
За останніми даними, вживання редиски попереджає виникнення ракових захворювань за рахунок барвника антоціану, що додає йому привабливий вигляд.
Для профілактики простудних і інших захворювань можна також використовувати сік редиски. Він особливо корисний при змішуванні з морквяним (одна частина редиски і дві частини моркви). Цей коктейль також допоможе відновити тонус слизової оболонки шлунка.
Будьте здорові!
#редис #редиска #користь #город #веган #вегетаріанство

Взято з

https://www.facebook.com/groups/nature. ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Re: А поговорить...

Сообщение Владимир 61 » 15 июн 2020, 14:12

EcoBlog of Olexiy Burkovskyy
53 хв
НАВАЛА ЧУЖИНЦІВ… АБО ІНВАЗИВНІ ВИДИ ЯК УДАР ПО БІОРІЗНОМАНІТТЮ,
ре-пост, будь ласка!

Якби наші прапрадіди піднялися з могил, то не впізнали б свою місцевість не лише через зміну ландшафту як такого, але й через абсолютно інший рослинний світ. За останні 80-100 років він змінився докорінно, особливо в Лісостеповій та Степовій зонах.

Сьогодні в цих регіонах домінують бур’яни з інших континентів, яких людина завезла сюди через недбалість або необережність. Амброзія полинолиста, чорнощир нетреболистий, злинка канадська, щириця загнута та десятки інших видів чужорідних видів заполонили ріллю та узбіччя, пустища і звалища.

Однак, дуже багато чужаків людина понасаджувала свідомо. Клен ясенелистий та робінія псевдоакація, гледичія колюча та ясень пенсільванський, дуб червоний та маслинка вузьколиста… це далеко не повний перелік тих, хто потіснив наші дуби, верби, в’язи та інші місцеві види дерев.

В ХІХ ст. та першій половині ХХ ст. екологічні проблеми нікого не хвилювали, тому відбувалася масштабна інтродукція та штучна акліматизація чужинців. Доходило і до курйозів. Наприклад, чорнощир нетреболистий, який дехто помилково називає амброзією (див. фото і коментарі до них), спочатку культивували в Київському ботанічному саду, але з часом він звідти «втік» і з середині ХІХ ст. ця рослина поширюється по всій Україні.

Багато хто дивується, коли дізнається, що той чи інший організм є чужинцем. Окрім біологічних наук допомагає розібратися в цій проблемі й народна пам'ять — фольклор. Можна згадати багато пісень, казок та марновірств, де буде дуб, осика або зозуля. Але спробуйте згадати хоч одну казку, де буде акація, маслинка або фазан. Не згадаєте, бо коли складалися ці казки цих видів просто не було в нашій місцевості.

Поширення чужорідних видів призводить до біологічного засмічення, а його набагато складніше подолати, ніж хімічне, оскільки всьому живому притаманне розмноження. Звісно, не всі чужинці несуть в собі небезпеку для природних екосистем: 95 % сільськогосподарських культур це чужорідні види. Однак це культурні рослини, які потребують догляду і не здатні виживати в природі, тому не загрожують місцевому біорізноманіттю. Кукурудза самостійно не поширюється в степах, а картопля в лісах. Тому коли мова йде про небезпечні чужорідні види треба більш точно визначитися з термінологією.

Існує багато термінів, що позначають небезпечні чужорідні види: інтродуценти, інвазивні, адвентивні, аллохтонні. Всі вони пов’язані з інтродукцією. Інтродукція – це штучне переселення видів з однієї місцевості в іншу та їхня акліматизація в нових умовах. Відповідно, більшість сільгоспкультур є інтродуцентами. Проте, загрозу становлять лише ті види, які здатні самостійно переселятися з одного середовища в інше, тобто здійснювати інвазії.

Термін «інвазія» в широкому плані означає будь-яке масове вселення або розселення видів.
Він інколи використовується і для місцевих організмів, коли їхні популяції сильно розмножуються і поширюються, або для видів, що здійснюють природну міграцію в новий ареал. Така міграція не становить загроз, оскільки відбувається відносно повільно і дає час локальній екосистемі «прийняти» нового мешканця. Тому у вузькому сенсі «інвазіями» називають поширення штучно інтродукованих чужорідних видів, які здатні масово розповсюджуватися в місцевій ПРИРОДНІЙ екосистемі і витискати аборигенні види.

Відповідно, найбільш точне визначення небезпечних чужинців це «інвазивні інтродуценти», або просто інвазивні або інвазійні види. Практично повним їх синонімом є «адвентивні види» з дуже влучним «присмаком», адже слово «адвентивний», означає того, хто подорожує в пошуках пригод. Термін «аллохтонний» означає чужорідний вид поза межами свого ареалу, але не уточнює його здатність до інвазій.

Інвазивні види є однією з найбільших екологічних проблем в світі. Це науково доведений факт, який відображено юридично як в міжнародних конвенціях, так і в законодавстві окремих країн. Наприклад, П.3 ст.85 Лісового кодексу України говорить: про «недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми;» Щоправда, вітчизняне законодавство занадто «куце» в цьому питанні і потребує суттєвого наповнення.
Відомий британський науковець та кінодокументаліст Девід Аттенборо в своєму фільмі «Стан планети» відносить інвазії чужорідних видів до однієї з 5 найбільших глобальних екологічних загроз, наряду зі знищенням природних екосистем, фрагментацією ландшафтів, винищенням видів та забрудненням.

Колись інтродукція та акліматизація чужорідних видів була дуже популярним напрямком в науковій діяльності. Але одним із завдань науки є спростування застарілих знань та ідей. Варто згадати один сумний історичний приклад. Швейцарський хімік Пауль Мюллер отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття високої ефективності ДДТ (дусту). Проте, з часом ДДТ наробив багато лиха і через надзвичайну токсичність був заборонений у більшості країн світу. Так само й тут, якщо в ХІХ-ХХ ст. люди кидалися розповсюджувати інвазивні види, то це не означає, що вони робили правильно, і що їх потрібно поширювати й надалі.

Фундамент екосистеми — її флора. Тому інвазивні види рослин це удар по її основі. Якщо кліматичні умови для чужаків підходять, то вони мають величезну перевагу в конкуренції над аборигенними видами, оскільки у них відсутні або обмежені природні вороги /споживачі та хвороби в місцевій екосистемі, які могли б стримувати їх поширення. Тому вони просто витискають місцеві види з оселищ, прирікаючи їх на вимирання.

Зникнення місцевих видів рослин тягне за собою зникнення місцевих видів тварин, грибів та багатьох мікроорганізмів, які будували зв’язки з аборигенною флорою протягом тисяч або мільйонів років, напряму залежать від неї і які об’єднані між собою безліччю зв’язків. Тобто, відбувається ефект доміно. Саме тому інвазія чужорідного виду НЕ збільшує місцеве біорізноманіття, а навпаки призводить до загибелі великої кількості видів флори та фауни, на користь лише одного або декількох видів чужинців.

Біорізноманіття забезпечує стабільність екосистеми. Її можна уявити у вигляді величезного мосту з тисячами колон, де кожна колона це окремий вид. Чим менше колон залишається, тим швидше впаде міст. У випадку з інвазивними видами ми руйнуємо 200-300 колон, щоб замінити їх лише одною. Тому спроби «збагатити» місцеву екосистему новими видами призводить до абсолютно протилежного ефекту.

Тим більше не можна виписувати собі самовільну індульгенцію, щоб виправдати насадження інвазивних видів змінами клімату. Аборигенне біорізноманіття це багатофункціональний організм, який вміє вмикати потрібну «кнопку», щоб збалансувати екосистему. Серед тисяч місцевих видів все одно знайдуться такі, що відреагують на зміни клімату і займуть відповідну нішу. В крайньому випадку відбудеться стала природна міграція видів з сусідніх геоботанічних зон з усім комплексом суміжних організмів. Тобто відбудеться нормальна еволюція, а не штучна інтродукція заокеанських чужинців!

Деякі люди з найблагородніших міркувань хочуть «виправити клімат», але не розуміють на яку химеру вони перетворюють місцеву екосистему і куди ведуть їхні «благі наміри» через зневагу до екосистемної мудрості. Людина не має права ігнорувати глобальні екологічні закони і самовільно розривати природні ланцюги, що природа створювала протягом тривалої еволюції. З таким же «успіхом» можна нехтувати Законом Всесвітнього Тяжіння, стрибаючи з 10-го поверху.

На деяких прикладах інвазій варто зупинитись детальніше. Одним з найбільш небезпечних інвазивних видів є так звана біла акація, справжня назва якої робінія псевдоакація. Вона потрапила в Європу з Північної Америки ще в ХVII ст. Її масове насадження в Україні почалося з ХІХ ст. Невибагливість до умов стало однією з головних причин її масового насадження. Вона цінується і як медонос. Проте, у неї короткий період цвітіння, в той час як степове або лучне різнотрав'я стабільно забезпечує природних запилювачів нектаром протягом декількох місяців. Таким чином, заміщення різнотрав’я на плантації робінії означає зникнення стабільної тривалої харчової бази для великої кількості комах-запилювачів та удар по їх популяціям.

Гілки робінії мають шипи, а листя містить токсичні алкалоїди, наприклад, робінін, що перешкоджає її поїданню тваринами. Потрапляючи в степ, цей вид швидко захоплює життєвий простір і витискає місцеву рослинність. Робінія чудово переносить пали, пускаючи численну кореневу поросль навіть після кількох пожеж поспіль, утворюючи непролазні «джунглі» з колючого чагарнику. Фактично робінія являє собою безжальний деревний бур'ян, тому в ЄС вона внесена в сотню найнебезпечніших інвазивних видів.

Безумовно, кожен інвазивний вид має свої індивідуальні особливості. Деякі з них приживаються через відсутність хвороб та природних фітофагів (шкідників), але поширюються завдяки певним привабливим рисам для місцевих тварин. Наприклад, так поводить себе маслинка вузьколиста, інвазивний вид з Центральної Азії. Вона засмічує степові екосистеми, сприяє нітрифікації та поширенню рудеральних інвазивних бур’янів. Листя та стебло маслинки не мають масових споживачів серед наших комах або ссавців, але її плоди приваблюють деякі види місцевих птахів, які активно її поширюють.

Щодо маслинки точиться багато дискусій. Гіпотетично цей вид міг би повільно і поступово мігрувати в Україну природнім шляхом разом з тими видами, які стримують його поширення на його батьківщині. Натомість лісові господарства закинули маслинку в Україну наче ворожий десант. За лічені десятиліття маслинку насадили на тисячах гектарів, з яких вона перекинулася на сотні тисяч гектарів, трансформувавши велику кількість степових ділянок, і витиснувши з них степові види. Не можна заперечувати, що маслинка може позитивно впливати на чисельність окремих видів птахів, але загальна шкода від її штучного поширення є значно більшою.

Не простою є ситуація і в тваринному світі. Інтродуковані тварини, в тому числі інвазивні, мешкають в Україні що називається у всіх стихіях: воді, суходолі, повітрі. Добре всім відомий товстолобик походить з Далекого Сходу, але активно розводиться у водоймах рибних господарств. Щоправда, в ставках інвазивність товстолобика не проявляється через те, що його ікра гине в стоячій воді.
Одним з найнебезпечніших в Україні інвазивних хижаків є сонячний окунь з Північної Америки. Спочатку цю рибу просто розводили в акваріумах, а потім вона потрапила в наші водойми. Це агресивний хижак, який знищує молодь промислових риб та є конкурентом аборигенних хижаків. Теж саме можна сказати про ротаня-головешку з Далекого Сходу.

Ондатра, ссавець з Північної Америки, був завезений людиною і випущений в природу заради отримання міху. Тепер це небезпечний інвазивний вид. До інвазивних відноситься і єнотовидний собака, якого мисливське господарство переселило з Далекого Сходу. Зараз побачити в природі нашу сіру куріпку не така вже й проста справа, а от завезеного мисливським господарством з Кавказу фазана можна побачити буквально з вікна сільської хати.

Шкода від інвазійних видів тварин може бути колосальною. Історія завезення кроликів до Австралії є найбільш показовим прикладом. Вони спустошили цілі ландшафти і їхня діяльність стала причиною вимирання декількох місцевих видів тварин. Інтродуковані в Австралію для боротьби з кроликами лисиці не лише не виправили ситуацію, а лише погіршили її, оскільки лисиця також стала інвазивним видом і почала знищувати не стільки кроликів, скільки місцеві види фауни.

Інвазії сільськогосподарських фітофагів (шкідників) не мають прямого відношення до природного біорізноманіття, але цього питання також варто торкнутися. Наприклад, добре всім відомий колорадський жук є інвазивним видом лише для агроценозів пасльонових культур: картоплі, перцю, помідорів і т.д.. Він майже не несе загрози природному біорізноманіттю, бо не переселяється в природне середовище. Лише інколи можна зустріти там цю комаху на блекоті чорній.

Проте, тут виникає серйозне питання в сфері біозахисту рослин, як складової органічного землеробства, тобто використання хижих та паразитичних комах проти фітофагів (шкідників). Можна лише радіти скороченню застосування пестицидів, але варто бути обережним, бо є ризик отримати біологічне забруднення замість хімічного.
Зрозуміло, що застосування місцевого хижака проти своїх чи чужих «шкідників» загрози біорізноманіттю не несе. Однак, в разі застосовування чужорідного хижака потрібно знати про його особливості. Якщо він харчується одним видом (монофагія) або обмеженим переліком видів (олігофагія) чужорідних фітофагів, то з певними пересторогами такий вид можна використовувати для біозахисту сільгоспкультур.

Деякі види хижих клопів залежать не лише від наявності жертв, але й від культури, яку вони захищають, адже на певних стадіях свого розвитку вони харчуються її соком. Відповідно, якщо до культури прив’язаний чужорідний шкідник без інвазивних «намірів», то чужорідний хижак, залежний від них обох, буде тим більше прив’язаний до цієї ніші і ризик його інвазії в місцеву екосистему буде мінімальним.

Але якщо чужий хижак здатен їсти місцевих комах, то це вказує на його всеїдність (поліфагію). Відповідно, ймовірність його переселення в природне середовище є високою і це загроза локальному біорізноманіттю. Винятком можуть бути лише чужорідні хижаки з дуже низьким температурним порогом. Наприклад в нашому тепличному господарстві широко застосовується тропічний хижий кліщ Phytoseiulus persimilis, який не здатен переносити температури нижче +10 оС, не говорячи вже про заморозки.
Говорячи про інвазивні види не можна опускатись до біоксенофобії, бо вони не винні в тому, що не з власної волі опинилися в новому середовищі і стали мовчазним знаряддям в руках людини. На інтродукції інвазивних видів в свій час було захищено не одну дисертацію. Проте, питання стосовно доречності їх масового поширення в нашу екосистему не ставилося. Немає поспіху у вирішенні цього питання в Україні й сьогодні.

Що робити з інвазивними видами — питання не просте, в тому числі і в етичному аспекті. Пряме винищення не рідко буває дуже дорогим та складним процесом. Наприклад, інвазивні види дерев не можна просто взяти і вирубати, бо вони пускають масові пагони. Їх потрібно або корчувати або застосовувати гербіциди або суміщати вирубку з інтенсивним випасом, а з останнім в Україні дуже великі проблеми.
Тому існують нехай і тривалі, але більш м’які засоби. Наприклад, в масиви робінії підсаджують дуб, який через десятки років має витиснути її з деревостану, а в масиви маслинки — дику грушу. При цьому важливо не провокувати цих чужинців вирубками і палами.

Теж саме стосується амброзії і чорнощира. Вони є елементом піонерної сукцесії, тобто захоплюють «свіже» порушене середовище: ріллю, сміттєзвалище, будмайданчик і т.п. В сталому природному травостої амброзія зустрічається не часто або не зустрічається взагалі. Тобто, якщо не знищувати наші степи та луки, то амброзія там не зможе домінувати.

Проте, коли загроза є надзвичайною, то оминути безпосереднє знищення популяцій інвазивних організмів неможливо. Наприклад, якщо вони загрожують існування рідкісних видів або якщо інвазивні види є небезпечними для здоров’я людей, наприклад, борщівник Сосновського.

Інколи заходи можуть бути просто радикальними. Нова Зеландія прийняла рішення повністю винищити всі чужорідні види хижаків, що були завезені європейцями в цю країну: тхорів, горностаїв, здичавілих котів та інших, щоб врятувати унікальні види місцевих птахів. Протягом мільйонів років вони ніколи не зіштовхувалися з цими хижаками, тому виявилися вразливими та безпорадними перед їхньою появою, що поставило ряд видів пернатих на межу вимирання. Програму просуває Міністерство охорони довкілля цієї країни. Вона розрахована до 2050 року і на перший її етап вже виділено 28 млн. доларів.

Не зважаючи на однозначну небезпеку інвазивних видів, боротьба з ними в Україні має проводитись обережно і враховувати ментальну специфіку нашого населення. Якщо завтра оголосити, що інвазивні види можна безконтрольно знищувати, то наші багатостраждальні лісосмуги будуть остаточно зведені нанівець, а разом з інвазвиним кленом ясенелистим або робінією під шумок та сокиру підуть і наші дуби, ясеня, в’язи і т.д.

Не вирішивши питання з давно завезеними інвазивними видами, в Україні наче лихоманка продовжується інтродукція нових чужинців, щодо яких не проведено відповідних досліджень. Така ситуація, наприклад, сталася з павловнією, деревом, що походить з Китаю, і яке у нас широко рекламується комерційними розплідниками. При цьому ніхто не згадує, що павловнія визнана і в Євросоюзі, і в США інвазивним видом. Про це є величезна кількість англомовних джерел в Інтернеті, але комерційні структури або не мають жодної уяви, що таке інвазивність або свідомо ігнорують цю проблему.

Тому першим етапом в боротьбі з інвазивними видами має бути заборона на їх насадження, розведення та поширення. Кожен вид має розглядатись індивідуально, в залежності від його інвазивних якостей. Можливо деякі види можна дозволити використовувати лише для озеленення житлових кварталів, а якісь види варто заборонити взагалі, в тому числі їх вирощування, продаж, імпорт.

Хочу зазначити, що автор цих рядків розробив первісний варіант проекту закону про інвазивні види рослин ще в 2015 році, але тоді його не вдалося проштовхнути. Лише його окремі невеличкі пункти були взяті для іншого законопроекту, що стосувався лісових об’єктів ПЗФ. Потім в 2017 році ми створили робочу групу з науковців та природоохоронців і значно доопрацювали законопроект, але до розгляду в минулому скликанні Верховної Ради він так і не дійшов. Що відбувається зараз стосовно цього законопроекту казати поки що нічого не буду. Час покаже.

P.S. Буду вдячний за мінімальну підтримку моєї еко-блогерської діяльності
Картка ПриватБанк: 5169 3305 1885 1388
Призначення платежу (вказувати обов’язково): КВЕД 90.03

Взято з

https://www.facebook.com/groups/organic ... p_activity
Владимир 61
 
Сообщений: 4837
Зарегистрирован: 05 янв 2017, 18:16

Пред.След.

Вернуться в Барахолка

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron